ЄСВ ФОП НА ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ: ЧИ СПЛАЧУЄТЬСЯ ЗА ВІДСУТНОСТІ ДОХОДІВ?

14.01.2015 12:33

Новорічні зміни

Новий 2015-й рік український бізнес зустрів разом з прийнятими напередодні законами, які дали старт реформам, запровадженим новим урядом. Зміни вже торкнулися та ще торкнуться багатьох.

Одними з найважливіших змін стали зміни у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні, які внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 № 77-VIII. Зміни, у переважній більшості, набрали чинності з 01.01.2015 та стосуються багатьох аспектів цієї сфери, але зараз вважаємо за необхідне звернути увагу лише на зміни, які торкнулись фізичних-осіб підприємців, які обрали так звану загальну систему оподаткування.

У перші ж дні нового року довелося зустріти не мало аналітичних матеріалів, які впевнено стверджували, що з 01.01.2015 року фізичні особи-підприємці на загальній системі повинні обов’язково сплачувати єдиний соціальний внесок (далі – ЄСВ) у розмірі не менше мінімального, який поки що залишається незмінним - 422,65 грн. Така система працювала і раніше, але стосувалась виключно фізичних осіб-підприємців, які користувались спрощеною системою оподаткування. На наш погляд треба віднестись більш критично до такої думки та розглянути нововведення детальніше.

Аналіз змін

Зміни, які привели багатьох аналітиків до такої думки, містяться у пункті 2 частини першої статті 7 Розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI. Наведемо повний текст цієї норми у порівнянні із попередньою редакцією:

Попередня редакція

Нова редакція

Стаття 7. База нарахування єдиного внеску 1. Єдиний внесок нараховується: <…> 2) для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внескуза кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). До членів сімей фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15-річного віку, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - підприємцем, але спільно з ним провадять підприємницьку діяльність і отримують від цього частину доходу.

Стаття 7. База нарахування єдиного внеску 1. Єдиний внесок нараховується: <…> 2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як бачимо, із попередньої редакції було виключено усі згадки про членів сімей фізичних осіб-підприємців та було додано абзац із зовсім новим змістом.

Саме абзац другий цієї норми у новій редакції викликав багато питань та занепокоєнь у фізичних осіб-підприємців, особливо у тих, які останнім часом не отримують ніяких доходів та не очікують їх отримання у найближчому майбутньому. Проаналізуємо весь цей пункт із самого початку. Ця норма визначає базу нарахування ЄСВ для окремих її платників, а саме платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону.

Пункти 4 та 5 частини першої статті 4, що визначають платниківЄСВ, сформульовані наступним чином:

4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Базою оподаткування встановлена сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже ЄСВ нараховується у розмірі не меншому за мінімальний, незалежно від розміру бази, але при обов’язковій її наявності (хоча б 1 грн). Ще раз підкреслюємо, що обов’язково повинен бути наявний оподатковуваний дохід.

Абзац другий встановлює вимоги до випадків, якщо дохід не було отримано у звітному році або окремому місяці звітного року, тобто, коли база для нарахування ЄСВ була відсутня протягом усього року або у окремих місяцях:

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування , але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як бачимо, в разі відсутності доходу платнику надається правосамостійного визначення бази нарахування і лише в тому разі, коли платник скористається цим правом, ЄСВ повинен бути не меншим за мінімальний. Отже, існує лише право, а не обов’язок платника ЄСВ нарахувати та сплатити внесок у разі відсутності бази нарахування.

Відчуйте різницю

Для підтвердження цієї думки порівняємо цю норму із аналогічною для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 3 частини першої статті 7):

ФОП – спрощена система

ФОП – загальна система

Стаття 7. База нарахування єдиного внеску 1. Єдиний внесок нараховується: <…> 3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми,що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Стаття 7. База нарахування єдиного внеску 1. Єдиний внесок нараховується: <…> 2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як бачимо, для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування Законом встановлено саме обов’язоксамостійно визначати базу оподаткування, який принципово відрізняється від права, яке надано іншим фізичним особам-підприємцям. Подібного обов’язку для підприємців на загальній системі, за відсутності доходів, не передбачено взагалі, проте обов’язок сплати ЄСВ виникне в разі, якщо він скористається своїм правом на самостійне визначення бази нарахування внеску.

Висновки

Отже, можна прийти до обґрунтованого висновку, що в разі, коли фізична особа-підприємець не отримала дохід і не бажає сплачувати за такий період ЄСВ, то вона може не користуватись правом самостійного визначення бази нарахування та не сплачувати ЄСВ навіть у розмірі не менше мінімального.

Проте таким правом можуть користуватись усі фізичні особи-підприємці, які не мали доходів, але хочуть зберегти страховий стаж та готові прийняти на себе зобов’язання зі сплати єдиного внеску у розмірах та порядку, передбачених Законом.

Щиро сподіваємось, що саме таку позицію будуть підтримувати державні органи, оскільки вона зберігає та розширює можливості підприємців, а не вводить додаткові обмеження, які призведуть не до реформування, а лише до створення необґрунтованих перешкод у підприємницькому середовищі, що може спровокувати нову хвилю невдоволень та протестних акцій, які аж ніяк не доречні у наші складні часи.

теги: единый налог, ФЛП, ЕСВ, ФОП, ЄСВ, єдиний податок