ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 28.12.2015 р. N 47546/7/99-99-17-01-02-17
Головним управлінням ДФС в областях та м. Києві,
Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників |
Про надання роз’яснень
Державна фіскальна служба України з метою однозначного трактування положень Податкового кодексу України (далі - Кодекс), зокрема в частині застосування статей 126 та 127 Кодексу при здійсненні перевірок платників податків з питань сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, повідомляє таке.
Верховним Судом України винесено постанову від 10.11.2015 р. N 21-2919а15, в якій висловлено правову позицію щодо застосування статей 126 та 127 Кодексу (копія додається).
У вказаній постанові Верховний Суд України, здійснюючи системне тлумачення норм статей 126 та 127 Кодексу, висловив правову позицію про те, що положення статті 126 Кодексу застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати податковим агентом узгодженої суми грошового зобов’язання. При цьому розмір санкцій прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Порядок та строки сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету податковим агентом визначено статтею 168 Кодексу.
Так, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, а саме: протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Положеннями статті 127 Кодексу встановлюється санкція, як міра відповідальності, яка покладається на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу громадянам. При цьому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Кодексу, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Аналіз правової позиції суду дозволяє дійти висновку про те, що для визначення норми якої саме статті Кодексу (126 або 127) підлягають застосуванню до правовідносин з порушення порядку нарахування (утримання, сплати) податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу на користь громадян, слід з’ясувати та відобразити в акті перевірки, яка з дій сталася першою (виплата доходу чи сплата податку, хоч і з порушенням строку).
Таким чином, якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням передбаченого статтею 168 Кодексу строку сплачує суму податку, застосуванню підлягає стаття 126 Кодексу. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати.
Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Кодексу.
При цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 Кодексу, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, передбачених диспозицією цієї статті (ненарахування, неутримання та/або несплата податків), протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом.
Отже, у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків ненарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені статтею 127 Кодексу, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень.
У разі невиплати нарахованого доходу на користь громадян та несплати утриманого податку податковий агент має нести відповідальність, визначену статтею 127 Кодексу.
Враховуючи викладене та з метою забезпечення однакового підходу при нарахуванні штрафних санкцій за результатами перевірок податкових агентів, ДФС зобов’язує довести викладену інформацію до відома підпорядкованих органів ДФС для врахування під час здійснення заходів податкового контролю.
Водночас визнано таким, що втратив чинність, лист Міндоходів від 20.11.2013 р. N 2720/7/99-99-17-01-02-17.
Додаток: на 4 арк. у 1 прим.
Голова
|
Р. М. Насіров
|
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 10 листопада 2015 року
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Маринченка В. Л., суддів: Гриціва М. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., при секретарях судового засідання - Ключник А. Ю., Шатило Р. П., за участю представників: позивача - Ф. О. М., З. О. О., відповідача - П. Д. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Товариство) до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Львівській області (правонаступником якої є Самбірська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановила:
У вересні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 18 вересня 2013 року N 0000851720, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку" у вигляді заробітної плати у сумі 45388 грн. 34 коп. штрафних (фінансових) санкцій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство послалось на те, що податковий орган неправомірно та безпідставно застосував до позивача штрафні санкції, передбачені статтею 127 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - ПК), та зазначив, Товариством перераховувався податок на доходи фізичних осіб, утриманий із нарахованої заробітної плати, у день її виплати. Вказувало на те, що несвоєчасна виплата задекларованих та узгоджених податкових зобов'язань за платежем "податок з доходів фізичних осіб" виникла внаслідок затримки виплати заробітної плати. Податок з доходів фізичних осіб перераховувався в той же день, коли і виплачувалась заробітна плата, а тому має місце лише несвоєчасне перерахування сум податку, відповідальність за яке передбачена статтею 126 ПК, оскільки встановлена статтею 127 ПК санкція застосовується за ненарахування, неутримання та/або несплату податків платником, у тому числі податковим агентом.
Суди встановили, що у період з 15 квітня по 18 травня 2013 року ОДПІ провела документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня по 31 грудня 2012 року. За наслідками цієї перевірки ОДПІ склала акт від 6 червня 2013 року N 307/22-00/26231398 (далі - Акт), яким встановлено порушення Товариством підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 та абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 ПК.
ОДПІ дійшла висновку про порушення податкового законодавства на тій підставі, що позивач прострочив сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за травень - жовтень 2012 року, що, на думку податкового органу, є порушенням норми статті 127 ПК.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 28 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, позов задовольнив. У цих рішеннях суди дійшли висновку про неправомірність застосування ОДПІ до спірних правовідносин положень статті 127 ПК, а відтак і неправомірність оскаржуваного повідомлення-рішення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 липня 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОДПІ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом статті 127 ПК, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2014 року та направити справу на новий розгляд.
На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2015 року у справі між тими ж сторонами та аналогічними позовними вимогами, у якій суд касаційної інстанції дійшов висновку, що податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, починають розраховуватись після 20 числа, незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.
При цьому факт відсутності місячної податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб не впливає на розрахунок граничних строків сплати вказаного податку, що становить 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Згідно підпункту 126.1 статті 126 ПК у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
В той же час, пунктом 127.1 статті 127 ПК передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.
Положення статті 127 ПК встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Враховуючи викладене, аналіз наведених рішень касаційного суду не дає підстав вважати, що він неоднаково застосував норми матеріального права, оскільки ухвалення протилежних рішень стало наслідком встановлення судом під час розгляду цих справ різних фактичних обставин, оскільки у справі, що розглядається, судами встановлено прострочення сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, у рішенні, поданому як приклад неоднакового застосування норм матеріального права судами встановлено неперерахування податку з доходів фізичних осіб.
Отже, наведені рішення суду касаційної інстанції ухвалені за різних фактичних обставин справ, установлених судами, тому підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.
Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, постановила:
У задоволенні заяви Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
|
В. Л. Маринченко
|
Судді:
|
М. І. Гриців
|
О. В. Кривенда
| |
В. В. Кривенко
| |
П. В. Панталієнко
| |
О. Б. Прокопенко
| |
І. Л. Самсін
| |
О. О. Терлецький
|
Немає коментарів:
Дописати коментар