Законодавство України дозволяє трудитись не лише за одним місцем роботи, а за декількома одночасно. У такому разі одне з них є основним, а інші вважають сумісництвом. Та чи можна направляти сумісника у відрядження? Як тоді бути з основним місцем роботи, де працівник не зможе виконувати трудові обов’язки у період службової поїздки?
Ірина ЧИГИР,
експерт MCFR Головбух
Підприємство має право направити у відрядження працівника, який працює за сумісництвом. Позаяк сумісник є найманим працівником, з яким укладено трудовий договір.
Однак виконувати свої трудові обов’язки за сумісництвом працівник може лише у вільний від основної роботи час. Тому роботодавець може направити працівника-сумісника у відрядження тільки на той період, коли він не працює за основним місцем роботи.
Працівника можна відрядити й за двома місцями роботи одночасно: основним і за сумісництвом. Рідкість, але така ситуація можлива.
Кожен із цих випадків розглянемо детальніше.
Відрядження лише з роботи за сумісництвом
Робота за сумісництвом не зумовлює жодних обмежень трудових прав і гарантій, встановлених законодавством.
«Відрядні» гарантії закріплено у статті 121 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Норми цієї статті стосуються як основних працівників, так і сумісників. Тому роботодавець, направляючи працівника-сумісника у відрядження, має:
виплатити йому добові;
компенсувати вартість проїзду до місця призначення і назад;
покрити витрати з наймання жилого приміщення;
оплатити дні відрядження у розмірі, не меншому за середній заробіток.
Нагадаємо, що мінімального та максимального розмірів добових для відряджень працівників недержавних підприємств законодавство не встановлює. Такі підприємства визначають розмір добових на власний розсуд, закріплюючи його в Положенні про відрядження або іншому розпорядчому документі керівника (наказі, розпорядженні).
Разом із тим підпунктом 170.9.1 Податкового кодексу України (ПК) встановлено граничний розмір добових, що не оподатковуються ПДФО та військовим збором. У 2017 році він становить: у межах України — 320 грн, за межами — 80 євро за кожен день відрядження. Гривневий еквівалент добових за кордоном визначають за курсом НБУ, що діяв на кожен день такого відрядження.
Працю у відрядженні оплачують відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, але не нижче середнього заробітку (ч. 4 ст. 121 КЗпП). Для цього суму середньоденного заробітку порівнюють із денним заробітком працівника, розрахованим за місяць, в якому він перебував у відрядженні. Оплачують період відрядження за тим показником, який є вищим.
Направити сумісника у відрядження можна за типовою процедурою. Тобто спершу видати наказ про відрядження. Потім забезпечити працівника авансом, який має покрити добові, витрати на проїзд та проживання (ст. 121 КЗпП).
Оплачує працю сумісника
під час службової поїздки організація, яка його відрядила
Після повернення з відрядження працівник має скласти Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 28.09.2015 № 841 (далі —авансовий звіт), та підтвердити свої витрати документально.
Про службову поїздку за місцем роботи за сумісництвом працівник має попередити «основного» роботодавця. Це можна зробити в усній формі, підтвердивши потім документально, оскільки законодавство не зобов’язує роботодавця зберігати місце роботи на період відрядження з іншого місця роботи. А відсутність працівника на робочому місці як упродовж усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин вважають прогулом. Прогул, своєю чергою, може бути підставою для звільнення (п. 4 ст. 40 КЗпП).
Підтвердити відрядження можна копією наказу (розпорядження) про направлення працівника у відрядження або довідкою, що засвідчує факт перебування у відрядженні. На підставі цих документів у табелі обліку робочого часу за основним місцем роботи дні відрядження відмічають як «Інші причини неявок («I»)» (лист Мінсоцполітики від 23.04.2013 № 146/13/133-13).
Як варіант, працівник може оформити за основним місцем роботи щорічну відпустку або відпустку за свій рахунок на період відрядження за місцем роботи за сумісництвом. Звісно, якщо на це погодиться роботодавець.
Факт відрядження
з іншого підприємства працівник підтверджує копією відповідного наказу або довідкою
Одне відрядження з двох місць роботи
Якщо працівника направляють у відрядження одночасно з основного місця роботи та з роботи за сумісництвом, то він отримує виплати, передбачені статтею 121 КЗпП, окремо за кожним робочим місцем. Про це зазначають фахівці Мінсоцполітики у своєму листі від 02.02.2015 № 120/13/84-15. Тобто працівнику виплачують добові й оплачують дні відрядження і за основним місцем роботи, і за сумісництвом.
На практиці видатки
для відшкодування витрат на відрядження несе організація, робота в якій для працівника є основною
А от видатки для відшкодування витрат на відрядження організації розподіляють між собою за обопільною згодою. Роботодавці можуть домовитись, що один із них оплачує, наприклад, проїзд і проживання, а інший — добові.
Оформляють відрядження працівника, тобто видають накази про відрядження, обидва роботодавці. У наказах зазначають:
пункт призначення;
найменування організації, куди їде працівник;
строк і мету відрядження;
витрати, які відшкодовує кожне з підприємств.
Відповідно працівник після закінчення службової поїздки формує два авансових звіти — по одному для кожного роботодавця.
На обох підприємствах у табелі обліку використання робочого часу робочі дні відрядження, які мали бути відпрацьовані згідно з режимом роботи працівника, позначають кодом «ВД» («07»).
Ще один можливий випадок — працівник є внутрішнім сумісником. Тобто в одного роботодавця обіймає дві посади. І за кожною із цих посад його направляють у відрядження.
Наказ про відрядження внутрішнього сумісника видають за двома посадами. Наприклад, у наказі зазначають, що у відрядження направляють Омельченка К. В. — маркетолога (для проведення рекламного заходу), та Омельченка К. В. — юриста (для укладення договорів із клієнтами).
Працівнику оплачують працю за дні відрядження не нижче від середнього заробітку за двома місцями роботи та виплачують «подвійні» добові. Усі витрати на відрядження несе один роботодавець (адже сумісництво внутрішнє).
Немає коментарів:
Дописати коментар