Податок на прибуток: правила оподаткування у 2017 році

04.01.2017 

Повернення нульової ставки на п’ять років, прискорена амортизація необоротних активів, та збільшення об’єкту оподаткування на певні «негосподарські» витрати – і це ще не всі нововведення, які чекають платників податку на прибуток у 2017 році

Нагадаємо, що 1 січня 2017 року набрали чинності Закони №1797 та №1791, які вносять зміни до ПКУ, зокрема, і в частині оподаткування податком на прибуток. Що саме зміниться, а що залишиться без змін, - розглянемо докладно у статті.

Що залишається без змін

1) Строки і порядок сплати авансових внесків при виплаті дивідендів.

Хоча інститути спільного інвестування звільняються від обов’язку сплати таких авансових внесків.

2) Коло платників податку.

Зокрема, серед неплатників залишаються неприбуткові організації з тим самим порядком їх визначення. Але, хоча вони є неплатниками цього податку, обов’язок подавати звітність для них залишається. Тепер вже офіційно – для тих неприбуткових організацій, які не сплачують податок на прибуток, встановлено річний податковий період щодо подання звітності (новий пп. 133.4.7 ПКУ).

3) Коло платників податку на прибуток, які мають здійснювати коригування фінрезультату для визначення об’єкту оподаткування. 

4) Основна ставка податку на прибуток – 18% і порядок його сплати.

 Що ж змінюється у 2017 році?

Податок на нерухомість більше не зменшує нарахований податок на прибуток

З 01.01.2017 року виключено норму, яка регулювала зменшення податку по прибуток на суму нарахованого податку на нерухоме майно в частині нежитлової нерухомості – п. 137.6 ПКУ.

Таким чином, виключено із ПКУ подвійне зменшення податку на прибуток (яке діяло в 2015-2016 роках), коли спочатку податок на нерухомість враховувався  у витратах, чим зменшував фінрезультат до оподаткування, а потім додатково зменшував податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку.

Водночас, незважаючи на таке виключення, при розрахунку податку на прибуток за 2016 рік, підприємства зможуть скористатися таким подвійним зменшенням. Це передбачено новим п. 45 підрозділу 4 р. ХХ ПКУ.

Різниці, пов’язані з основними засобами (ОЗ) та нематеріальними активами (НА)

ОЗ та НА. Основними засобами, як і раніше, вважатимуться необоротні матеріальні активи вартістю понад 6000 грн. А ось визначення «нематеріальні активи», яке містилося у пп. 14.1.120 ПКУ, з 01.01.2017 року виключено.

І, враховуючи норми ст. 5 ПКУ, для визначення того, що є НА, платнику податку доведеться звертатися до інших нормативних документів, наприклад, до П(С)БО 8. Втім, це правило буде поширюватися лише на визнання нематактивів з 2017 року. 

Невиробничі ОЗ та НА. Згідно з оновленої нормою пп. 138.3.2 ПКУ з 2017 року терміни "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

До 31.12.2016 року містився термін лише «невиробничі основні засоби» й означав він ОЗ, які не використовуються у госпдіяльності платника податку. Це давало можливість контролюючим органам говорити, що, наприклад, ОЗ, що перебували на консервації, поліпшенні, капітальному ремонті, не експлуатуються у госпдіяльності, а отже є невиробничими (див. листи ДФС від 02.06.2015 р. №11385/6/99-99-19-02-02-15, від 05.11.2015 р. №23598/6/99-99-19-02-02-15). З 01.01.2017 р. головним чинником буде напрямок подальшого використання таких активів, який визначатиметься самим платником податку. 

Амортизація ОЗ та НА. Завдяки проведеним змінам, з 01.01.2017 р.:

-  фінансовий результат до оподаткування збільшуватиметься:

• на суму бухгалтерських витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих ОЗ та нематактивів;
• на суму бухгалтерської залишкової вартості окремого об’єкта невиробничих ОЗ або невиробничих нематактивів, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

- фінансовий результат до оподаткування зменшуватиметься:

• на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих ОЗ або нематактивів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до П(С)БО або МСФЗ, у разі продажу такого об’єкта невиробничих ОЗ або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Податкова амортизація ОЗ та нематактивів повинна буде розраховуватися виходячи з вартості ОЗ та нематактивів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухобліку. 

Також, за оновленою редакцією пп. 138.3.2 ПКУ, з 01.01.2017 р. не підлягатимуть амортизації та проводитимуться за рахунок відповідних джерел фінансування активи, що не підлягають амортизації відповідно до П(С)БО або МСФЗ, а також:

• вартість гудвілу;

• витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих ОЗ, невиробничих нематеріальних активів;

• витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення  невиробничих ОЗ, невиробничих нематеріальних активів.

Водночас, згідно з новим п. 43 підр. 4 р.ХХ ПКУ платники податку на прибуток можуть розраховувати на прискорену амортизацію ОЗ.

Так, під час розрахунку амортизації за прямолінійним методом щодо ОЗ четвертої групи (машини й обладнання) можуть використовувати починаючи з 01.01.2017 року мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює 2 роки, замість 5 років, якщо:

- витрати на придбання таких ОЗ понесені (нараховані) платником податків після 01.01.2017 р.;

- та якщо для таких ОЗ одночасно виконуються вимоги:

• ОЗ не були введені в експлуатацію та не використовувалися на території України;
• ОЗ введені в експлуатацію в межах одного з податкових (звітних) періодів починаючи з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2018 року;
• ОЗ використовуються у власній господарській діяльності та не продаються або не надаються в оренду іншим особам (за винятком платників податків, основним видом діяльності яких є послуги з надання в оренду майна).

У разі недотримання цих вимог до закінчення періоду нарахування амортизації з використанням 2-річного строку амортизації, починаючи з дати введення ОЗ в експлуатацію, платник податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбувся факт невикористання ОЗ у власній господарській діяльності або їх продаж, зобов’язаний:

- збільшити фінрезультат до оподаткування на суму нарахованої амортизації ОЗ протягом податкових (звітних) періодів, у яких здійснювалося нарахування амортизації відповідно до п. 43 підр.4 р. ХХ ПКУ;

- зменшити фінрезультат до оподаткування на суму розрахованої амортизації таких основних засобів відповідно до п. 138.3 ПКУ за відповідні податкові (звітні) періоди. Тобто перерахувавши амортизацію ОЗ, виходячи із  мінімального строку амортизації у 5 років для ОЗ із групи 4.

Резерв сумнівних боргів

Нарешті додано норму у пп. 139.2.2 ПКУ, згідно з якою фінрезультат до оподаткування зменшується на суму списаної дебіторської заборгованості (у т. ч. за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ.

Адже у 2016 році створювати такий резерв було невигідно, оскільки витрати на його створення лише збільшують фінрезультат до оподаткування, без відповідного зменшення в разі його використання для списання такої заборгованості. 

Крім цього, уточнено норму пп. 139.2.1 ПКУ, згідно з якою фінрезультат до оподаткування збільшується вже не на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ, а в розмірі перевищення суми витрат від списання дебітори понад суму резерву сумнівних боргів.

Зауважимо, що пп. 14.1.11 ПКУ також зазнав змін – уточнено пп. «г» та «ґ»: 

"г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов’язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, та осіб, які  перебували з таким кредитором у трудових відносинах, і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їх заборгованості не перевищує три роки;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб -заборгованість, що не перевищує 25 відсотків  мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб). "

Зрозуміло, що остання зміна прямо пов’язана зі зростанням розміру мінімальної зарплати на 01.01.2017 р. 

Забезпечення для відшкодування наступних (майбутніх) витрат

У пп. 139.1.1 та пп. 139.1.2 ПКУ уточнено, що забезпечення (резерв) витрат на сплату ЄСВ, що нараховується на оплату відпусток працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, не приймають участь у коригуванні фінрезультату до оподаткування. Що це означає? 

При створенні резерву на оплату відпусток, відповідно до норм П(С)БО 11 та Інструкції № 291, потрібно враховувати не тільки планову суму відпусткових, а й суму ЄСВ, яку планується нарахувати на такі відпусткові протягом року. Отже, йдеться не про кардинальну зміну, а про логічне уточнення – як сума резерву в частині витрат на оплату відпустки, так і сума цього резерву в частині витрат на ЄСВ з суми таких відпусткових однаково не коригуватимуть фінрезультат до оподаткування.  

Проценти за боргами нерезидентам – пов’язаним особам

Пунктом 71 Закону №1797 уточнено, на яку суму слід збільшити фінрезультат до оподаткування при виплаті процентів нерезидентам, які є пов’язаними особам з платником податку на прибуток.

Зазначено, що робити таке збільшення потрібно лише в частині різниці, обчисленої з процентів за борговими зобов’язаннями, які виникли саме перед нерезидентами - пов’язаними особами, а не з усіх процентів, які були нараховані в звітному періоді за борговими зобов’язаннями. 

Аналогічне уточнення зазначено і щодо суми самих боргових зобов’язань, які беруться до уваги при визначенні обов’язку здійснювати коригування за пп. 140.2 ПКУ – це середнє арифметичне значень боргових зобов'язань, що виникли за операціями лише з пов’язаними особами – нерезидентами.

А відповідно до оновленого п. 140.3 ПКУ проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного п. 140.2 ПКУ, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5% не до повного її погашення, а від суми процентів, що залишилися не врахованими у зменшення фінансового результату до оподаткування, з урахуванням обмежень, встановлених п. 140.2 ПКУ.

Коригування щодо дивідендів, які підлягають утриманню

Відомо, що сума дивідендів, яка в бухобліку була включена до доходу при її нарахуванні (одночасно з виникненням відповідної дебіторської заборгованості), в податковому обліку тими, хто проводить коригування фінрезультату до оподаткування, зменшує цей фінрезультат. Простіше кажучи, податок на прибуток з отриманих дивідендів не сплачується. Але зовсім не тому, що йдеться про розподіл чистого, тобто вже оподаткованого прибутку. Несплата податку на прибуток одержувачем дивідендів напряму пов’язана зі сплатою того, хто їх виплачує, авансового внеску з податку на прибуток (про це йшлося у пп. 140.4.1 ПКУ).

Але в 2017 році ця ситуація має змінитися, тому ті, хто планує й далі здійснювати таке зменшення, зверніть увагу! В оновленій нормі пп. 140.4.1 ПКУ уточнено, що фінрезультат до оподаткування зменшується на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на користь платника податку тільки від платників податку на прибуток (крім інститутів спільного інвестування та платників, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до положень ПКУ, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування) та платників єдиного податку. Тобто, незалежно від того, чи сплатив той, хто виплатив дивіденди, авансовий внесок, сума дивідендів зменшуватиме фінансовий результат до оподаткування.

Якщо операція контрольована, то коригування проводиться лише за результатами податкового (звітного) року

Податківці вже давно роз’яснюють, що коригування, передбачені у п. 140.5 ПКУ, слід проводити лише за результатами звітного року, адже лише тоді відомо чи є операція контрольованою чи ні. З 2017 року це вже закріплено на нормативному рівні.

Відповідно до закінчення звітного року відповідно проводити коригування фінрезультату до оподаткування, визначеного за даними квартальної звітності, на різниці, передбачені пп. 140.5.1 та  пп. 140.5.2 ПКУ не проводяться.

Різниці за придбаними товарами у неприбуткових організаціях

З 2017 року на підставі оновленого пп. 140.5.4 ПКУ фінрезультат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30% вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у п. 140.2 та пп. 140.5.6 ПКУ, та операцій визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ), придбаних у неприбуткових організацій, внесених до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого придбання, крім випадків:

- коли сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. У 2016 році обмеження становило 50 розмірів мінімальної зарплати, але її зростання призвело до зменшення критерію податкової різниці;

- коли товари, у тому числі необоротні активи, роботи та послуг, придбані у бюджетних установ і неприбуткової організації, яка є об’єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону.

Різниці по роялті

Згідно з оновленої нормою пп. 140.5.7 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду тепер (з 01.01.2017 року) не збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь нерезидентів, що зареєстровані у низькоподаткових державах (на територіях).

Щодо решти випадків застосування такого коригування, зазначених у пп. 2-6 140.5.7 ПКУ, то якщо раніше коригування можна було не проводити, якщо сума роялті відповідала рівню звичайних цін, з 2017 року винятків немає. 

Тобто, незалежно від того, чи є операція із нарахування роялті контрольованою, слід проводити коригування фінрезультату до оподаткування у бік збільшення, якщо виконуються вимоги пп. 2-6 140.5.7 ПКУ.

Нові різниці, на які збільшується фінрезультат

Ці зміни пропонувалося внести до ПКУ ще в минулому році (нові пп. 140.5.10- 140.5.13 ПКУ). 

З 01.01.2017 року фінансовий результат до оподаткування слід збільшувати:

- на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0% відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення пп. 140.5.9 ПКУ;

- на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь осіб, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0% відповідно до п.44 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ;

- на суму доходу, отриманого як оплата за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

«Перехідні» доходи та витрати

Уточнено положення щодо уникнення подвійного врахування при визначенні фінансового результату до оподаткування доходів або витрат, виникнення яких для цілей оподаткування відбувається після 01.01.2015 р.

Так, в новому п. 42 підрозділу 4 р. ХХ  ПКУ зауважено, що суми доходів або витрат, що враховані при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року, та враховані у складі доходів або витрат відповідно до положень бухобліку при визначенні фінрезультату до оподаткування після 1 січня 2015 року, не підлягають повторному врахуванню при визначенні такого об’єкта та формують різницю, згідно з якою фінансовий результат до оподаткування:

• зменшується на суму таких доходів;

• збільшується на суму таких витрат.

Особливості оподаткування доходів нерезидентів

Ставка податку на репатріацію із нарахованих (виплачених) доходів нерезиденту у вигляді процентів за позиками або фінансовими кредитами, наданими резидентам, оподатковуються за ставкою в розмірі 5 % у джерела виплати таких доходів та за рахунок таких доходів  з одночасним дотриманням таких умов:

- кошти, надані нерезидентом за позикою або фінансовим кредитом, залучені ним шляхом розміщення іноземних боргових цінних паперів на іноземній фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого КМУ;

- кошти, надані нерезидентом за позикою або фінансовим кредитом, залучені з метою надання (прямо або опосередковано) резиденту позики або фінансового кредиту;

- нерезидент, якому виплачуються проценти, та/або уповноважена ним особа (якщо проценти виплачуються через таку особу) не є резидентами юрисдикцій, які на дату розміщення нерезидентом іноземних боргових цінних паперів включені до переліку держав (територій), затвердженого КМУ відповідно до пп. 39.2.1.2 ПКУ.

Ці зміни передбачено оновленим пп. 141.4.2 та новим пп. 141.4.11 ПКУ.

Крім цього, п. 46 та п. 47 підрозділу 4 р.ХХ ПКУ передбачено, що звільняються від оподаткування доходи:

- які сплачені або сплачуються резидентом на користь нерезидента або уповноваженої ним особи у вигляді процентів за позикою або фінансовим кредитом, що були надані резидентам до 31 грудня 2016 року, якщо кошти, надані нерезидентом за позикою або фінансовим кредитом, були залучені шляхом розміщення іноземних боргових цінних паперів на іноземній фондовій біржі та відповідають умовам пп."б" і "в" пп. 141.4.11 ПКУ;

- які сплачуються резидентом на користь нерезидента або уповноваженої ним особи у вигляді процентів за позикою або фінансовим кредитом, що були надані резидентам у період з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2018 року, якщо такі доходи відповідають умовам пп. 141.4.11 ПКУ.

Як бачимо, така пільга в оподаткуванні не має часових меж, тож має діяти аж до внесення відповідних змін п. 46 та п. 47 підрозділу 4 р. ХХ ПКУ.

Також варто зауважити, що не зрозуміло що мали на увазі законотворці, вживаючи слово «сплачені» доходи у п. 46 підрозділу 4 р. ХХ ПКУ. Невже платник податку зможе повертати із бюджету сплачений податок при нарахуванні (виплаті) доходу у вигляді процентів за позикою або фінансовим кредитом, що були надані резидентам до 31 грудня 2016 року? Чекаємо на офіційні роз’яснення фахівців ДФС.

Податкові «канікули»

Нарешті – обіцяне Мінфіном «солодке» - це новий п. 44 підр. 4 розд. ХХ ПКУ (зміни вводяться пп. 2 п. 135 р. І Закону №1797).

Передбачається при цьому, не за бажанням платника податку, а без будь-яких інших варіантів, на період до 31 грудня 2021 року застосування нульової ставки податку на прибуток, для підприємств у яких:

1) річний дохід не перевищує 3 млн грн;

2) розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати (з 2017 року це 6400 грн);

3) за умови відповідності критеріям: 

• утворені в установленому законом порядку після 1 січня 2017 року;

• діючі, у яких протягом 3-х послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше 3-х років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує 3-х млн грн, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду становила від 5 до 20 осіб;

• які були зареєстровані платниками ЄП в період до 1 січня 2017 року та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 3-х млн грн та середньооблікова кількість працівників становила від 5 до 50 осіб.

Звучить знайомо, чи не так?

Так, це адаптована Мінфіном версія раніше існуючої в ПКУ норми – ви і зараз її можете побачити в п. 16 підр. 4 розд. ХХ ПКУ, а ще раніше вона була в скасованій попередній редакції розділу ІІІ ПКУ.

Втім, у зв’язку зі сьогоденними реаліями досягнути 3 млн грн доволі легко, а ось виплачувати 6400 грн кожному працівнику складно. Тому скористатися даним «полегшенням» зможуть лише обрані.

Ті, хто про неї пам’ятає, не дивуються й тому, що скористатися такими канікулами не зможуть суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльності, яка перераховані у тому ж п. 44 підрозд. 4 р.ХХ ПКУ, серед них:

1) суб'єкти господарювання, утворені після 1 січня 2017 року шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), приватизації та корпоратизації;

2) суб'єкти господарювання, які здійснюють:

- діяльність у сфері розваг, визначену в пп. 14.1.46 ПКУ;

- виробництво, оптовий продаж, експорт, імпорт підакцизних товарів;

-  виробництво, оптовий та роздрібний продаж ПММ;

- видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення; 

- фінансову та страхову діяльність (гр. 64 - гр. 66 Секції K КВЕД ДК 009: 2010);

- діяльність з обміну валют;

- видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення;

- операції з нерухомим майном (гр. 68 КВЕД ДК 009: 2010);

- поштову та кур’єрську діяльність (гр. 53 КВЕД ДК 009: 2010);

- діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

- діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону "Про телебачення і радіомовлення";

- охоронну діяльність;

- ЗЕД (крім діяльності у сфері інформатизації);

- виробництво продукції на давальницькій сировині;

- оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;

- діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води;

- діяльність у сферах права та бухгалтерського обліку (гр. 69 КВЕД ДК 009: 2010);

- діяльність у сфері інжинірингу (гр. 71 КВЕД ДК 009: 2010).

Якщо платники податку, які застосовують нульову ставку податку на прибуток, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним в новому п. 44 підр. 4 розд. ХХ ПКУ, то такі платники податку зобов’язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою 18%.

Зверніть увагу! Такі "нульовики", які здійснюють нарахування та виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховують та вносять до бюджету авансовий внесок із податку в порядку, встановленому п. 57.11 ПКУ, та сплачують податок на прибуток за ставкою 18% за звітний податковий період, у якому здійснювалося нарахування та виплата дивідендів.

Нерезиденту – довідку про податок на репатріацію

Згідно з новим п. 137.7 ПКУ нерезиденту контролюючим органом має надаватися документальне підтвердження сплати податку на прибуток на території України. Така норма раніше містися у п. 152.7 ПКУ, але, оскільки з 01.01.2015 р. розділ ІІІ ПКУ "перекроїли", то про неї зовсім забули. 

Порядок видачі довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) та форму цієї довідки затверджено наказом Мінфіну від 03.12.2012 р. №1264. Він створювався саме під раніше діючий п. 152.7 ПКУ. Але після появи в ПКУ нового п. 137.7 ПКУ, звісно, що до цього Порядку будуть внесені відповідні зміни та й сам він буде актуалізований під сучасний ПКУ. 

Неприбуткові організації

Приведення установчих документів у відповідність. Як відомо, неприбуткові організації завдяки Закону №652 мали до 01.01.2017 року привести свої установчі документи у відповідність з пп. 133.4.1 ПКУ, а саме:

- установчі документи повинні містити заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування ЄСВ), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.;

- установчі документи повинні передбачати передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Ця вимога не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Законом №1797 (пп. 2 п. 135 р. І ПКУ), термін приведення установчих документів неприбуткових організацій для відповідності критеріїв віднесення до неприбуткових як до неплатників податку не прибуток подовжено до 01.07.2017 р.

Нагадаємо, що для релігійних організацій цей термін продовжено до 01.01.2018 р. Про це ми писали тут. 

Нові правила віднесення установи до неприбуткових. Тут внесено два уточнення:

1) вимоги наявності в установчих документах заборони про розподіл доходу та наявність передачі активів не поширюються на бюджетні установи;

2) зареєстровані установи та організації (новостворені), які подали в установленому порядку документи для внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій під час або протягом 10 днів з дня державної реєстрації та які за результатами розгляду цих документів внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, для цілей оподаткування вважаються неприбутковими організаціями з дня їх державної реєстрації.

Наслідки від недотримання вимог п. 133.4 ПКУ. У пп.133.4.3 ПКУ уточнено, що у разі недотримання неприбутковою організацією цих вимог вона вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення (раніше це не прямо не випливало із такої норми), і, як наслідок, зобов’язана:

1) Не лише зазначити у Звіті про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації суму самостійно нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток, а й обов’язково сплатити її (раніше у пп. 133.4.1 ПКУ дослівно вимагалося лише зазначити зобов’язання з податку на прибуток). Щоправда про терміни сплати зобов’язання не зазначено.

2) За період з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, по 31 грудня податкового (звітного) року щокварталу подавати декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком) та сплачувати податок у строк, визначений для квартального періоду та подавати фінансову звітність у порядку, встановленому для платників податку на прибуток;

3) З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає декларацію з податку на прибуток і фінансову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому р. ІІІ ПКУ для платників податку на прибуток.

Податковий період. Доповнено п. 133.4 ПКУ підпунктом 133.4.7 ПКУ. Згідно з ним з 2017 року вже офіційно встановлено, що для неприбуткової організації, яка відповідає вимогам п.133.4 ПКУ та яка внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій, податковий звітний період дорівнює року. 

Платники податку на прибуток - виробники с/г продукції

Як і раніше, виробники сільгосппродукції зможуть бути платниками податку на прибуток із річним податковим періодом. Крім цього, вони й надалі можуть обирати період, за який обчислюється та сплачується податок на прибуток:

- з 1 січня по 31 грудня звітного року;

- або з 1 липня минулого календарного року по 30 червня поточного року.

При цьому, якщо вони обирали другий варіант податкового періоду, то на практиці виникали питання з визначенням об’єкта оподаткування. Саме для них у пп. 134.1.1 ПКУ додано абзац, згідно з яким такі платники податку на прибуток фінрезультат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до П(С)БО або МСФЗ.

Автор:

Калашян Катерина

Джерело:

«Дебет-Кредит»