Наказ про облікову політику. Зразок

Вівторок, 21 лютого 2012, 07:57

Наказ про облікову політику, який друкуємо нижче, містить питання, напряму пов’язані з податковим обліком. Але це зразок. Тобто це не означає, що він у вас має бути саме таким. Кожен повинен відкоригувати його під свій вид діяльності.

Ще раз нагадаємо: при перевірках велика увага буде надаватися первинним документам. Про це потрібно постійно пам’ятати.

Скільки ми не писали, все одно, первинні документи часто не відповідають необхідним вимогам. Зверніть увагу на обов’язкові реквізити: вони повинні бути в цих документах! 

Раніш було лояльніше ставлення до первинних документів: пп. 5.3.9 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» говорив, що до валових витрат не включаються витрати, не підтверджені документально згідно з правилами податкового обліку. Тоді ще можна було захищатися і доводити, що таких правил немає.

Тепер Податковий кодекс вимагає, щоб первинні документи були оформлені відповідно до правил бухгалтерського обліку. Немає належним чином оформлених документів – немає податкових витрат.

Позитив. Постановою від 30 серпня 2011 року Вищий адміністративний суд України прийняв правильне рішення на користь платників податків і зазначив, що суд не може погодитися з доказами місцевих судів, адже формальна відсутність в деяких документах місця та дати, а також не зазначення підприємств-виконавців не є підставою для виключення проведених оплат.

Негатив. Уже у вересні 2011 р. ДПАУ на офіційному сайті (www.sta.gov.ua) розмістила інформацію, що у Херсонській області за те, що у товарно-транспортних накладних не були заповнені усі реквізити, на десятки мільйонів гривень знято з витрат з податкового кредиту підприємства.

Первинні документи – це те, що найлегше перевірити. Будь-якого рівня перевіряльник візьме документ, і побачить, що у ньому чогось бракує. Працівники, які отримують первинні документи, повинні на них звертати увагу. І якщо бухгалтер робить зауваження, що треба первинний документ до оформити, то треба його до оформити.

Податковий кодекс часто містить загальну норму. І як цю загальну норму використати, повинен подбати платник податків. Наказ про облікову політику – документ, який, насамперед, пов'язаний з бухгалтерським обліком. І якщо раніше (особливо до першого квітня ц.р.) в зміст наказу мало хто вникав, зараз у нас є прямі норми Податкового кодексу, які посилаються на облікову політику.

Наказ про облікову політику – це право вибору. Звичайно, його можна «розписати» на сто сторінок з переписуванням усіх стандартів. Але це не основне завдання. Головне – відобразити у наказі своє право вибору, зафіксувати своєрідну політику, яку приймає підприємство.

Галина Тиравська

Наказ №

про облікову політику на підприємстві

м. «___» __________20__ р.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІУ наказую встановити такі принципи, методи і процедури, що будуть використовуватись підприємством для складання та подання фінансової звітності і формувати облікову політику підприємства.

І. Організація бухгалтерського обліку

1. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві і на виконання пункту 4 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (далі – Закон про бухгалтерський облік), встановити з 1 січня 20__ року у ТзОВ «____________» такі засади організації бухгалтерського обліку:

1.1. Бухгалтерський облік здійснюється бухгалтерією підприємства, яку очолює головний бухгалтер.

1.2. Кількісний та якісний склад бухгалтерії визначається штатним розписом і затверджується окремим наказом керівника підприємства.

2. Права й обов'язки головного бухгалтера та всіх посадових осіб бухгалтерії визначаються Законом про бухгалтерський облік, цим наказом та затвердженими посадовими інструкціями.

2.1. Відповідно до пункту 7 статті 8 Закону про бухгалтерський облік головний бухгалтер підприємства:

2.1.1. забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання й подання у встановлені строки фінансової звітності;

2.1.2. організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

2.1.3. бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних із недостачами та відшкодуванням втрат від недостач, крадіжок і псування цінностей підприємства.

2.2. Розпорядження головного бухгалтера, які стосуються становлення та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, є обов'язковими для виконання усіма структурними підрозділами й усіма працівниками підприємства.

2.2.1. Цим наказом головний бухгалтер наділяється правом другого підпису, який він ставить на первинних бухгалтерських документах, реєстрах бухгалтерського обліку та відповідних звітах згідно з переліком, наведеним у додатку до цього наказу (крім платіжних доручень).

2.3. Головний бухгалтер несе особисту відповідальність перед керівником підприємства, призначеним на відповідну посаду його власником(ми), згідно з переліком питань, наведених у пункті 2.1 цього наказу.

2.3.1. За відсутності головного бухгалтера вищезазначені (див. п. 2.1 цього наказу) обов'язки та відповідальність покладаються на його першого заступника.

2.3.2. Відповідальність інших працівників бухгалтерії регулюється посадовими інструкціями, які затверджуються керівником підприємства.

3. Затвердити перелік посадових осіб, які наділяються правом дозволу на проведення господарських операцій (додаток до наказу). Зразки підписів відповідних осіб за переліком затверджуються окремим наказом керівника та доводяться до відома відповідних структурних підрозділів.

3.1. Перелічені особи наділяються правами та несуть повну відповідальність за відповідність проведених операцій чинному законодавству та статуту підприємства згідно з посадовими інструкціями.

4. Затвердити перелік посадових осіб, яким дозволено отримувати та видавати товарно-матеріальні цінності (додаток до наказу). Зразки підписів відповідних посадових осіб за переліком затверджуються окремим наказом керівника та доводяться до відома відповідних структурних підрозділів.

4.1. Перелічені особи наділяються правами та несуть повну відповідальність за відповідність проведених операцій законодавчим актам та статуту підприємства згідно з посадовими інструкціями та чинними законодавчими актами України.

5. Обов'язок щодо складання фінансової звітності та іншої звітності на вимогу власників, органів статистики покласти на головного бухгалтера.

6. Затвердити правила й графік документообігу відповідно до додатка до цього наказу за переліком документів, затверджених керівником.

ІІ. Ведення бухгалтерського обліку

1. Бухгалтерський облік на підприємстві здійснювати із застосуванням комп'ютерної бухгалтерської програми 1С:Бухгалтерія.

Відповідальність за відповідність реєстрів обліку, порядку й способу реєстрації та узагальнення інформації, передбачених цією комп'ютерною програмою, вимогам законодавства, покладається на головного бухгалтера підприємства.

2. Затвердити перелік первинних документів, які застосовуються підприємством у практичній діяльності й офіційно затверджені відповідними державними органами, у додатку до цього наказу.

3. Затвердити форми первинних облікових документів (зведених первинних документів), які застосовуються підприємством у практичній діяльності, але не затверджені відповідними державними органами, у додатку до цього наказу.

4. До бланків суворої звітності відносити:

(навести перелік бланків суворої звітності, які використовує підприємство згідно з постановою КМУ від 19.04.1993 р. №283)

4.1. Затвердити перелік посадових осіб, які використовують бланки суворої звітності у роботі:

4.2 Надати право підпису довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, укладання угод директору підприємства.

5. Згідно з пунктом 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, всі первинні документи, облікові реєстри, фінансова, статистична та інша звітність складаються українською мовою. Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати узгоджений автентичний переклад українською мовою відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про мови в Українській РСР».*

________

* Коментар. Зверніть увагу: всі первинні документи, облікові реєстри, фінансова, статистична та інша звітність складаються українською мовою. Але документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати узгоджений автентичний переклад українською мовою. Тому якщо прийдуть з перевіркою і скажуть, що не розуміють те, що написано, доведеться зробити переклад.

6. Установити місце зберігання (архів підприємства) первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку, виготовлених як на паперових, так і на магнітних носіях інформації (дискети, компакт-диски). Строки зберігання встановлюються відповідно до законодавства.

7. Затвердити розроблений на підставі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій (див. наказ МФ України від 21.12.99 р. №291) робочий план рахунків із використанням рахунків першого, другого та третього порядків.

8. З метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку й звітності проводити інвентаризацію активів та зобов'язань відповідно до статті 10 Закону про бухгалтерський облік та інших нормативних документів:

8.1. Інвентаризація активів і зобов'язань, під час якої перевіряються їх наявність, документальне підтвердження і стан та дається оцінка, визначається ефективність застосування окремих принципів, методів і процедур бухгалтерського обліку і розробляються пропозиції щодо зміни окремих параметрів облікової політики на наступний звітний період (рік), проводиться перед складанням річної фінансової звітності підприємства у період з 15 листопада до 30 грудня та в період з 15 травня до 30 червня в обов'язковому порядку. Точний час і порядок її проведення, відповідальні особи визначаються керівником підприємства окремим письмовим розпорядженням (наказом);

8.2. У всіх інших випадках об'єкти й періодичність проведення інвентаризації визначаються керівником підприємства на підставі чинного законодавства у міру необхідності. (Згідно з Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і документів та розрахунків затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. №69 (далі – Інструкція №69) наводиться повний перелік об’єктів та періодичність (або умови) інвентаризації).

8.3. Для проведення інвентаризаційної роботи (планових та позапланових інвентаризацій активів та зобов'язань, списання основних засобів, малоцінних, інших матеріальних цінностей тощо) затвердити постійно діючу інвентаризаційну комісію у складі:

(наводиться перелік членів постійно діючої інвентаризаційної комісії).

8.3.1. Права й обов'язки та завдання, які покладаються на членів постійно діючої інвентаризаційної комісії, визначені Інструкцією №69.

8.3.2. Додатково до завдань, обумовлених Інструкцією №69, на постійно діючу інвентаризаційну комісію покладаються завдання з визначення ефективності застосовуваних на підприємстві принципів, методів і процедур облікової політики; з проведення робіт щодо оцінки активів та зобов'язань; з розробки та затвердження пропозицій щодо їх зміни на наступний звітний рік, проведення внутрішнього контролю на підприємстві.

8.4. Інвентаризація каси підприємства проводиться не рідше одного разу на місяць.

ІІІ. Принципи і методи відображення у бухгалтерському обліку окремих активів

і господарських операцій

1. Основні засоби*

________________

* Коментар. У розділі «Основні засоби» слід звернути увагу на вибір методів нарахування амортизації. У податковому обліку застосовуються ті методи нарахування амортизації, які передбачені у наказі про облікову політику.

Після набрання чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України (01.04.2011 р.) більшість підприємств прийняли максимально просте рішення: нараховувати всі основні засоби за прямолінійним методом. Хоча законодавство дозволяє навіть до різних об’єктів однієї групи застосовувати різні методи.

Оскільки з першого січня можна вносити зміни до облікової політики, ми повинні проаналізувати: чи до усіх груп підходить нам прямолінійний метод і зробити відповідні коригування.

Розглянемо п’ять методів нарахування амортизації:

1. Прямолінійний метод. Найпопулярніший. Ним користується більшість підприємств. Метод корисний тоді, коли у нас все працює більш-менш стабільно, рівномірно.

2. Метод зменшення залишкової вартості. За цим методом в перший рік використання об’єктів на половину суми їх вартості відразу нараховується амортизація. Ідеться про обладнання, яке інтенсивно використовується саме в перші роки. Це те, що швидко морально застаріває (наприклад, комп’ютерна техніка тощо).

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Його можна використовувати не до всіх основних засобів, а тільки до автомобільного транспорту та виробничого обладнання. У цьому методі теж перевага надається першим періодам (хоча не така різка, як у методі зменшення залишкової вартості). Застосовується подвійна норма нарахування амортизації.

4. Кумулятивний метод. Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання

5. Виробничий метод. Над цим методом потрібно задуматися тим, у кого немає рівномірного виробництва, а хто працює, наприклад, під замовлення. Цей метод полягає у тому, що визначається виробнича ставка амортизації.

______________

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» підприємством обрано метод (методи) нарахування амортизації основних засобів (прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий) (вибрати).

Вартісну ознаку предметів, що належать до малоцінних необоротних матеріальних активів, встановлено у сумі до 1 000 грн (з 01.01.2012 р. доцільно збільшити до 2 500 грн)**.

_______________

** Коментар. У більшості підприємств вартісна ознака предметів, що належать до малоцінних необоротних матеріальних активів, встановлена у сумі до 1 000 грн. Хоча може бути й інша сума (в такому разі матимемо «розрив» між даними бухгалтерського та податкового обліку).

З 01.01.2012 р. вартісну ознаку предметів, що належать до малоцінних необоротних матеріальних активів збільшено до 2 500 грн.

__________

Амортизацію за МНМА нараховувати у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решти 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) унаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання у розмірі 100 відсотків його вартості (вибрати).

До наказу додається відомість основних засобів, у якій зазначається їх вартість, строк корисного використання, їх призначення, розподіл за групами, а також інформація про встановлену ліквідаційну вартість.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що веде до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів

або первісна (переоцінена) вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством (вибрати).

2. Нематеріальні активи

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» підприємством обрано прямолінійний метод нарахування амортизації нематеріальних активів. При цьому ліквідаційну вартість прирівнюємо до нуля.

До цього наказу додається відомість нематеріальних активів із зазначенням вартості, строків корисного використання, їх призначення, а також розподілу за групами.

3. Запаси

Первинна вартість запасів визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним із таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів

або

- середньозваженої собівартості

або

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО)

або

- нормативних витрат

або

- ціни продажу (вибрати).

Організувати аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей таким чином за підрозділами:

- у бухгалтерії – у кількісно-сумовому вимірі;

- на складах – у кількісному вираженні.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, списується з балансу з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

4. Дебіторська заборгованість

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина сумнівних боргів.

Величину резерву сумнівних боргів* розраховувати за методом класифікації дебіторської заборгованості (із застосуванням коефіцієнта сумнівності для кожної групи боржників).

Для створення резерву відкриваються окремі субрахунки щодо кожного дебітора.

Для розрахунку суми резерву сумнівних боргів застосовувати такі коефіцієнти:

• на суми дебіторської заборгованості строком до одного місяця – не створюється;

• на суми дебіторської заборгованості строком більше одного місяця – коефіцієнт 0,1;

• на суми дебіторської заборгованості строком від 1 до 6 місяців – коефіцієнт 0,2;

• на суми дебіторської заборгованості строком від 6 до 12 місяців – коефіцієнт 0,5;

• на суми дебіторської заборгованості понад 12 місяців – коефіцієнт 0,9 від відповідної суми залишку такої заборгованості за реалізовані продукцію, товари, виконані роботи (надані послуги) на кінець кожного кварталу.

Або

величина резерву сумнівних боргів визначається за абсолютною сумою сумнівної заборгованості. За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів (вибрати).

____________

* Коментар. Зверніть увагу на дебіторську заборгованість, а саме на створення резерву сумнівних боргів. Якщо раніше це був суто бухгалтерський термін, то тепер згідно з пп. «г» пп. 138.10.6 ст. 138 Податкового кодексу витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням пп. 14.1.11 ст. 14 ПКУ.

Тобто, якщо у нас буде прострочена дебіторська заборгованість, вона буде включатися до витрат лише у тому випадку, якщо на її суму був створений резерв. П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» забороняє створювати резерв на суму безнадійної заборгованості. Резерв створюється на суму сумнівної заборгованості. Тобто резерв потрібно створити вчасно. А уже у момент, коли така заборгованість визнається безнадійною, можна її списати.

Згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» резерв сумнівних боргів може створюватися за двома методами: за методом класифікації дебіторської заборгованості (складніший метод, який визнає коефіцієнти заборгованості) та простішим методом, за яким величина резерву сумнівних боргів визначається за абсолютною сумою сумнівної заборгованості.

5. Резерви майбутніх витрат і платежів*

Створюється забезпечення для відшкодування витрат на виплату відпусток працівникам.

________

* Коментар. Резерви майбутніх витрат і платежів жодним чином не впливають на податковий облік. Як створюємо ми резерв відпусток в бухгалтерському обліку, то він не має жодного відношення до податкового обліку.

6. Зобов’язання

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання» зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому унаслідок його погашення.

Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються за їх теперішньою вартістю з урахуванням умов та виду зобов’язання.

Поточні зобов’язання відображаються за сумою погашення.

7. Дохід

Дохід визнається і оцінюється згідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід».

До складу доходів майбутніх періодів включаються суми доходів, нарахованих протягом поточного періоду, які будуть визначені у наступних звітних періодах.

8. Витрати*

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витрати відображаються у балансі одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов’язань, а у Звіті про фінансові результати – одночасно з доходами, для отримання яких вони понесені.

До виробничої собівартості продукції включати:

- прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат на базі заробітної плати (або на іншій базі розподілу) виробничників виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожну одиницю продукції на базі заробітної плати виробничників (або на іншій базі розподілу) при нормальній потужності.

Встановити нормальну потужність ______________.

_______

Коментар. Розділ «Витрати» стосується не усіх. Як ви пам’ятаєте, з 01.08.2011 р. щодо загальновиробничих витрат уже і в податковому, і в бухгалтерському обліку є один підхід, за яким вони включаються до собівартості. І для того, щоб усе правильно розрахувати, щоб мати «підстави», ми повинні в обліковій політиці передбачити по-перше, базу розподілу, по-друге, встановити нормальну потужність виробництва.

До собівартості реалізованої продукції включаються:

- виробнича собівартість продукції, яка була реалізована у звітному періоді;

- нерозподілені постійні загальновиробничі витрати;

- наднормативні виробничі витрати.

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (адміністративні витрати, витрати на збут тощо), кваліфікуються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Вказані витрати вважаються витратами періоду і відображаються у Звіті про фінансові результати.

До складу витрат майбутніх періодів включаються витрати, які здійснені у звітному періоді, але підлягають віднесенню до витрат у майбутніх звітних періодах.

ІV. Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року.

Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, передбачає повторне відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Облікова політика може змінюватися, тільки якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства.

Загальний контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Контроль за виконанням конкретних пунктів наказу покладається на: __________________________________________________________________

Зі змістом наказу ознайомити (під розписку) усіх посадових осіб, причетних до його виконання.

Керівник підприємства _______________________________

З наказом ознайомлені: ________________________________________